Центр надання адміністративних послуг

Стаття 368 Цивільного кодексу України визначаєспільну сумісну власність як спільну власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності.

Найпоширенішим прикладом правового режиму спільної сумісної власності є майно, набуте подружжям під час шлюбу.

Відповідно до Сімейного кодексу України, таке майно належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності незалежно від того, хто саме заробляв кошти або хто є титульним власником майна.

Право спільної сумісної власності розповсюджується на майно, придбане подружжям під час шлюбу (якщо інше не встановлено цивільно-правовим договором або судом), а саме:

• на нерухоме майно;

• на транспортні засоби;

• на грошові кошти;

• на цінні папери тощо.

Важливо знати!

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Якщо майно перебуває у спільній сумісній власності, титульний власник може розпоряджатися ним тільки за згодою другого з подружжя.

Водночас закон визначає майно, яке є особистою приватною власністю одного з подружжя. Зокрема, це майно, набуте до шлюбу, отримане у спадщину або в дарунок, а також інші випадки, передбачені законодавством.

 Правове регулювання права спільної сумісної власності регулюється :

• стаття 368 та 369 Цивільного кодексу України;

• статті 60–74 Сімейного кодексу України.

Спільна сумісна власність — це не лише юридичний термін, а й важливий механізм захисту майнових прав. Розуміння того, яке майно є спільним, а яке — особистим, допомагає уникнутиконфліктів, забезпечує правову визначеність та сприяє справедливому врегулюванню майнових відносин.